Додаток до декларації з ПДВ — коли який подавати

Чинна форма декларації з ПДВ діє за наказом Мінфіну № 21 у редакції наказу № 400 (застосовується з жовтня 2024 року і залишається чинною у 2026-му). До цього декларація мала сім додатків, тепер шість — два колишні об'єднали в один, і нумерація решти зсунулась. Кожен додаток розшифровує конкретний рядок основної частини декларації і подається лише тоді, коли цей рядок заповнено — сам факт реєстрації платником ПДВ не зобов'язує подавати всі додатки одразу.

Додаток 1 розшифровує дві принципово різні речі, тому фактично складається з двох розділів. Перший стосується податкових зобов'язань і показує суми ПДВ у податкових накладних та розрахунках коригування, які на дату подання декларації ще не зареєстровані в Єдиному реєстрі — платник зобов'язаний відобразити зобов'язання навіть без реєстрації ПН, а сам факт незареєстрованості фіксується саме тут. Другий розділ стосується коригування податкового кредиту та коригування зобов'язань за операціями вивезення окремих товарів у режимі експортного забезпечення ПДВ — це відносно новий інститут, актуальний переважно для аграрного та деяких інших секторів. Додаток подається практично в кожному звітному періоді, де є хоч якісь незареєстровані документи або коригування.

Додаток 2 — це розрахунок долі від'ємного значення ПДВ: звідки воно виникло, і що з ним відбувається далі. Усередині — таблиця, у якій потрібно розписати від'ємне значення в хронологічному порядку виникнення та в розрізі контрагентів-постачальників, від яких отримано податковий кредит. Головна практична деталь: додаток обов'язковий будь-коли заповнено рядок від'ємного значення в декларації, незалежно від того, чи платник врешті заявляє бюджетне відшкодування, чи просто переносить мінус на наступний місяць як «перехідний». Тобто навіть банальне перенесення мінусу без жодних претензій до бюджету вимагає подання цього додатка.

Додаток 3 актуальний лише для тих, хто вирішив скористатися правом (а не обов'язком, за п. 200.7 ПКУ) на повернення грошей: бюджетного відшкодування на рахунок, залишку коштів з електронного ПДВ-рахунку на поточний рахунок, або на передачу невикористаного реєстраційного ліміту правонаступнику при реорганізації. Подається виключно в парі з другим додатком — спочатку в Д2 розраховується сама сума, потім у Д3 оформлюється заява на її повернення чи перенесення. Якщо платник не заявляє повернення, а просто накопичує мінус — цей додаток не потрібен.

Додаток 4 охоплює все, що пов'язане з пільгами та неоподатковуваними операціями, і має дві окремі таблиці для двох різних правових ситуацій, які часто плутають. Перша таблиця стосується операцій, які взагалі не є об'єктом оподаткування ПДВ через те, що місце їх постачання визначено за межами митної території України — типовий приклад: винагорода експедитора чи іншого виконавця послуг, коли замовником є нерезидент. Друга таблиця — про операції, прямо звільнені від оподаткування нормами Кодексу, наприклад транзитні перевезення. Різниця принципова: у першому випадку об'єкта оподаткування просто немає, у другому — об'єкт є, але законодавець звільнив його від податку. Обидві ситуації тягнуть за собою одну й ту саму практичну проблему: якщо поряд з такими операціями платник має оподатковувані постачання і спільні витрати (оренда офісу, комунальні послуги, адміністративні витрати), виникає обов'язок розподілу вхідного ПДВ за статтею 199 та нарахування компенсуючих зобов'язань за пунктом 198.5 Кодексу.

Додаток 5 — прямий наслідок попередньої ситуації. Він містить розрахунок і щорічний перерахунок коефіцієнта «частки використання» (це той самий показник, який на практиці бухгалтери називають коефіцієнтом ЧВ) для товарів, послуг і необоротних активів подвійного призначення — тих, що одночасно обслуговують і оподатковувані, і неоподатковувані операції. За підсумками року, у грудневій декларації, коефіцієнт перераховується виходячи з фактичних постачань за весь рік, і раніше нараховані компенсуючі зобов'язання коригуються розрахунком коригування. Це один із найтрудомісткіших додатків саме через необхідність річного перерахунку.

Додаток 6 стоїть трохи осторонь від решти, бо стосується не власне ПДВ-обліку платника, а спору з контрагентом. Це заява покупця про те, що продавець допустив помилку в обов'язкових реквізитах податкової накладної або порушив граничний термін її реєстрації в Реєстрі. Подання такої заяви — це механізм, який дозволяє покупцю зберегти право на податковий кредит навіть тоді, коли формально ПН оформлена з дефектом не з вини покупця.

Окремо варто тримати в голові два нюанси, які часто випадають з уваги.

По-перше, операції за нульовою ставкою — експорт, міжнародні перевезення — до жодного додатка не потрапляють: пільгою в розумінні Кодексу вони не вважаються і показуються тільки в самій декларації.

По-друге, при поданні уточнюючого розрахунку діють особливі правила саме для додатків 3, а також для окремих таблиць у складі 4 та 5: там показники уточнюються не за загальною логікою «мінус старе значення, плюс нове», а за спеціальним порядком, прописаним безпосередньо в Порядку заповнення декларації.